Засноване в 1113 році. Л.Похилевич в своїй праці «Сказания о населенных пунктах Киевской губернии» зазначив, що село від Князя Михайла Святополка (Святополк Ізяславич, хрещений Михайлом), який збудував тут Михайлівську церкву і село віддав Михайлівському Золотоверхому монастирю. Належність села Михайлівському монастирю підтвердив превілегією від 25 липня 1578 році Стефан Баторій.
В іншому описі 1686 року вказано, що Петропавлівський домініканський монастир одержав від Софійського монастиря «в милостиню» частину його борщагівських земель «для пропитания».
На початку XVIII сторіччя тут було лише 6 хат, а у 1787 році вже мешкала 201 особа.
У XIX сторіччі село було центром окремої, Петропавлівської волості Київського повіту Київської губернії. Станом на 1885 рік у колишньому державному селі мешкало 872 особи, налічувалось 132 двори, православна церква, 4 постоялих будинки, 2 лавки, вітряний млин, кузня.
Церква Симеона Стовпника була побудована у селі ще 1755 року.
У Географічному словнику Королівства Польського (1887) Петропавлівська Борщагівка описана як село над річкою Борщагівка, що раніше звалася Желань, у Київському повіті, за 12 верст від Києва, розташоване при старій поштовій дорозі до містечка Білогородка. В селі мешкало 755 православних і 12 євреїв, були сільська управа, водяний млин і школа.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1358 осіб (656 чоловічої статі та 702 — жіночої), з яких 1356 — православної віри.
Станом на 1900 рік у казенному селі Білогородської волості мешкало 1675 осіб (чоловіків — 823, жінок — 852), 262 двори.
Поділялося на ряд кутків, серед яких були Шлях (центр села, вулиця Соборна), Магівщина, Солом’янка, Матківщина (північна околиця, вулиця Шевченка, також називалася Жабівщиною).
